2018-12-11 НЕЗГАСИМІ ЖИТТЄВІ СТЕЖИНИ СОФІЇ ВАСИЛІВНИ МАЛЕГИ

2

Мама в житті кожної людини – це завжди початок. Це найперші відчуття ніжності, ласки, турботи і найбільшої у світі любові. Автори листа, що надійшов до редакції «Франкової землі», щиро та зворушливо розповідають про Вас, дорога Софіє Василівно. Ви, наче та яблунька у родинному саду. Кожен день – від ранньої весни до глибокої зими – Ви оберігаєте золоте листя на цьому сонцесяйному гіллі. Це мовби про Вас, пані Софіє, сказав поет, назвавши Вашим іменем свої віршовані рядки.

У полі зберігалося зернятко,
Щоб влітку в колос золотом ввійти.
А поруч десь Софія у веснянках
Лишала серед трав свої сліди.

Вітається дівчина вранці з полем,
Шукає долі у живім вінку,
І зацвітає вмить усе навколо
На молодім Софіїнім віку.

Софіє, мудра, мила й чарівна,
Царівна в хаті і волошка в полі.
Без Вас світ, як без надій весна,
Лиш з Вами радість однієї долі.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1

Отож вслухаймося, мила Ювілярко, Софіє Василівно МАЛЕГА, у кожен наступний рядочок, який від імені найрідніших для Вас людей промовляє до самого серця. А в маминій світлиці душа це сприймає по-особливому.

 

<<< Повернутись  

 

Залишити коментар

Blue Captcha Image
Refresh

*

Designed and assembled by IGMA-2012