2016-05-07 МИРОСЛАВ МАРИНОВИЧ – ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН ДРОГОБИЧА – ВІЧ-НА-ВІЧ З КРАЯНАМИ

1

 «ВСЕСВІТ ЗА КОЛЮЧИМ ДРОТОМ»: ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОНЦТАБІРНОГО ЖИТТЯ

 МИРОСЛАВ МАРИНОВИЧ: ВАЖЛИВО НЕ ТЕ, ЩО МИ ПАДАЄМО, А ТЕ, ЩО ЗНАХОДИМО ВІДВАГУ ПІДНЯТИСЯ

 ДУХОВНІ ПАРАМЕТРИ ФІЛЛОСОФА, ВЧЕНОГО, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА: ОДКРОВЕННЯ ЯК ФІЛОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ

 ІЗОЛЯЦІЯ ВІД СВІТУ І НОВИЙ РИТМ ЧАСУ

 ХРИСТИЯНСЬКЕ ПРОЗРІННЯ

 У переповненій залі Дрогобицької центральної бібліотеки ім. В. Чорновола віце-ректор Українського католицького університету, автор численних наукових праць, журналістських розвідок і публікацій, відомий  правозахисник, почесний громадянин нашого міста Мирослав Маринович презентував власну книги мемуарів «Всесвіт за колючим дротом». У заході взяли участь дружина, літературний редактор видання Любов Маринович, Дрогобицький міський голова Тарас КУЧМА, заступник міського голови з гуманітарних питань Олег ДУКАС, дрогобицький бард і волонтерка Лілія КОБІЛЬНИК.

2

«Всесвіт за колючим дротом» – книга не лише майстерно виписаних спогадів, а й збірник глибоких філософських роздумів, християнського прозріння. Автор заглиблюється в усі періоди та аспекти життя — від раннього дитинства і роздумів про роль галицької родини у формуванні дисидента до діяльності Української Гельсінської спілки, детального опису таборових буднів, в яких Мирослав Маринович відбув 10 років життя.

3

Окрім основної частини видання містить й додатки, серед яких, зокрема, «Євангеліє від Юродивого», яке Мирослав Маринович написав 1982 року в засланні та «Вічний феномен дисидентства» Євгена Сверстюка.

4

У черговому випуску радіо «Франкова земля» звучать фрагменти виступу талановитого автора «Всесвіту за колючим дротом», які характеризують цю харизматичну, яскраву людину, як непересічну особистість.

5

* * *

 Я розумію, що ця книга може принести мені не лише друзів, але і ворогів. Опис деяких ситуацій буде для багатьох людей прикрим. Переді мною стояла ця проблема, бо я справді нікого не хочу кривдити. Це був тяжкий час. Час, коли вину за людські слабинки має нести система, а не люди. Тому описувати це все — це ніби змушувати людину каратись за усе, за що насправді несла вину влада. Але, з іншого боку, не можна не згадати цього, бо тоді це буде неправда. Скажімо, тиск, який переживали учасники УГГ у той час, за перші кілька місяців існування до перших арештів, справді був страшним. Чи можна було припустити, що КГБ не буде намагатись мати серед нас агентів? Не можна було. КГБ робило усе можливе, аби пролізти у нашу організацію.

* * *

 Табір був для мене великою школою. Я справді в дивовижних випадках пробував бути християнином. Наприклад, як можна любити своїх ворогів, коли ти у таборі, що це означає, як це можна помацати? Євген Сверстюк змусив мене думати над цими речами. Одного разу був конфлікт. До нього підійшов хлопчина з Криму і запитав, як вирішити проблему. А Сверстюк каже: «На основі Євангеліє». І ми застигли. Ну як? Це ж для неділі, а не для реального життя. Це щось гарне, правильне, але те, що збоку. Перевіряння постулатів віри, на яких ти виріс і яким хочеш довірятись, — це фантастичний досвід. Мені шкода, що наш нинішній ритм часу не дозволяє людям замислитись над цими речами. Це ще одна причина подякувати КГБ. Він мене ізолював від світу і дав інший ритм часу. Я мав час подумати над вічними проблемами, пробувати, експериментувати.

Прослухати   радіопередачу  

<<< Повернутись  

 

Залишити коментар

Blue Captcha Image
Refresh

*

Designed and assembled by IGMA-2012